Відбудова народного господарства здійснювалася через перекачування коштів із сільського господарства у промисловість шляхом нерівноцінного обміну між містом і селом. Ціни на промислову продукцію завищувалися, у той час як державні заготівельні ціни на продукцію села були символічними і навіть не покривали витрат на її виробництво. Відбувався планомірний наступ на особисті присадибні господарства колгоспників. Кожне селянське подвір’я змушене було платити податок за землю, постачати державі визначену кількість м’яса, молока, яєць та інших продуктів. Сувора паспортна система, коли паспорт видавали селянам лише за згодою місцевої влади, перетворювала колгоспників на рабів командно-адміністративної системи.
Продуктів харчування у країні катастрофічно не вистачало. З весни 1946 р. партійні функціонери розпочали «битву за врожай», встановлюючи «на око» норми хлібозаготівель. Однак через літню посуху врожайність зернових виявилась значно нижчою, ніж передбачалося, особливо в Україні, Молдавії, деяких областях Центральної Росії. Хлібозаготівельні кампанії проводилися під гаслом: «Боротьба за хліб - це боротьба за соціалізм». Колгоспників під страхом покарань змушували працювати протягом усього світлового дня з обов’язковим виконанням норм. Вони були практично позбавлені можливості працювати на присадибних ділянках.

Запис опублікован 22 Январь 2011 о 15:52 в категорії: СРСР у 1945-1953 рр.

Лишити коментар

Ви повинні Війти, щоб лишити коментар.