Суспільно-політичне життя країни було позначене поширенням політичних репресій проти народів СРСР. Ще під час війни, а згодом у повоєнні роки за необґрунтованими звинуваченнями було репресовано цілі народи: поволзьких німців, калмиків, чеченців, інгушів, карачаївців, балкарців, корейців, кримських татар, інгерманландських фінів, турків-месхетинців, курдів, жителів Чорноморського узбережжя вірмен, болгар, греків та інших. Під гаслом «викоренення націоналізму» на приєднаних землях та придушення опору ра-Дянізації населення до Сибіру було відправлено сотні тисяч Жителів Литви, Латвії, Естонії, Західної України та Західної Білорусі. Усього на спецпоселеннях, за станом на 1953 p., перебувало близько 3 млн людей. Національні сили, зокрема ОУН і УПА у Західній Україні, загони «лісових братів» у Прибалтиці, намагалися чинити опір репресіям, однак сили були нерівні. Крім «спецпоселенців», декілька мільйонів чоловік перебували у концтаборах ГУЛАГу.
Сталінський режим мав розгалужену систему стеження за усіма верствами населення. Коли у вождя виникали сумніви щодо відданості його ідеям, репресій зазнавала і верхівка партійно-державного керівництва. У 1950 р. заарештували і розстріляли керівників ленінградської партійної організації. Невдовзі після завершення війни зазнали гонінь її герої -воєначальники Семен Богданов, Микола Воронов, Іван Юмашев, Олександр Новиков. Потрапив у «неласку» і був переведений на службу у провінцію маршал Георгій Жуков.

Запис опублікован 22 Январь 2011 о 16:03 в категорії: СРСР у 1945-1953 рр.

Лишити коментар

Ви повинні Війти, щоб лишити коментар.