Постійного репресивного тиску зазнавала творча інтелігенція. Початком репресій проти неї у післявоєнні роки стали постанови ЦК ВКП(б) 1946-1948 pp. Секретар ЦК з питань ідеології А. Жданов головні удари спрямував проти поетеси Анни Ахматової та письменника Михайла Зощенка. їх звинувачували у «непристойності й аполітичності, песимізмі та занепадництві». Утисків зазнавали багато діячів культури, які відмовлялись від облудного оспівування соціалізму. Серед них - видатні українські письменники Максим Рильський, Володимир Сосюра, Остап Вишня, Юрій Яновський та інші. Слідом за літераторами хвиля репресій прокотилася по музикантах, діячах кіно й театру, інших представниках культури та науки.
Чимраз більшого поширення в СРСР набирав антисемітизм. Євреїв оголошували космополітами, тобто людьми без батьківщини. За таємним наказом Кремля було вбито відомого актора, керівника єврейського драматичного театру в Москві Соломона Міхоелса, загинули поети Лев Квітко, Перец Маркіш, чимало інших видатних діячів єврейської культури опинилися за ґратами. Відверто антисемітське спрямування мала «справа кремлівських лікарів», яких безпідставно звинуватили у намірах отруїти лідерів партії та держави. В космополітизмі також звинувачували людей, які цікавилися зарубіжним мистецтвом та літературою. Майже усі світові винаходи приписувалися росіянам, вони стали «першими» винахідниками парової машини, електричної лампочки та багатьох інших досягнень. Натомість справжні досягнення світової культури відгороджувалися від радянських людей нездоланним муром.

Запис опублікован 22 Январь 2011 о 16:05 в категорії: СРСР у 1945-1953 рр.

Лишити коментар

Ви повинні Війти, щоб лишити коментар.