У 1952 p., після тринадцятирічної перерви, відбувся XIX з’їзд ВКП(б), який у своїх рішеннях повторив усі старі догми, залишив незмінною суспільно-політичну систему і принципи управління економікою. Змінилася лише назва партії. Відтепер вона називалася Комуністичною партією Радянського Союзу (КПРС). З’їзд обговорив зовнішньополітичну ситуацію і констатував утворення двох світових таборів: «миролюбного, демократичного» на чолі з СРСР і «агресивного, імперіалістичного», очолюваного США.
Конфронтація між двома наддержавами ставала дедалі гострішою. Сталінська дипломатія була позбавлена гнучкості. Вона оголошувала ворогами усіх тих, хто йшов всупереч радянській політиці. Серед них були лідери комуністичної Югославії, західноєвропейської соціад-демократії, націоналістичних організацій Сходу. Кремль постійно нагнітав антиамериканську істерію. Залякування американською загрозою допомагало об’єднувати народ. Режимові необхідно було вишукувати ворогів, як усередині держави, так і зовні.
5 березня 1953 p. помер Иосиф Сталін. Всередині верхівки компартії розгорнулась боротьба за владу. Спочатку провідні позиції зайняв Георгій Маленков, якого було призначено головою Ради міністрів СРСР. Однак до влади рвався всемогутній шеф органів безпеки Лаврентій Берія. Вирішальним аргументом у сутичці за владу була військова сила. Військові на чолі з маршалом Жуковим, який після смерті Сталіна повернувся до Москви, заарештували Берію. Його звинуватили у спробі заколоту, шпіонажі, інших злочинах і розстріляли. Після цього на провідні позиції у правлячій верхівці дедалі активніше висувається секретар Центрального комітету КПРС Микита Хрущов. У вересні 1953 р. він став першим секретарем ЦК партії. У ході подальших інтриг Маленкова було усунуто з посади глави уряду й замінено Миколою Булганіним, який не претендував на головну роль у керівництві.

Запис опублікован 22 Январь 2011 о 16:10 в категорії: СРСР у 1945-1953 рр.

Лишити коментар

Ви повинні Війти, щоб лишити коментар.