Наступники Сталіна розуміли, що продовження політики «закручування гайок», терору і репресій безперспективне і приховує у собі небезпеку могутніх соціальних вибухів. Попереджувальним дзвінком стали повстання в’язнів у Воркуті (1953) та інших «виправних трудових таборах» ГУЛАГу. Нове керівництво пішло на деяку лібералізацію суспільно-політичного життя, яке згодом у середовищі творчої інтелігенції набуло назву «відлиги».
Після смерті Сталіна оголосили амністію ув’язненим на термін до п’яти років. На волю вийшли головно кримінальні елементи, оскільки політичні в’язні мали значно триваліші терміни ув’язнення. Це спровокувало вибух злочинності у країні. «Виправні трудові табори» реорганізовувались у колонії, скасовувались одіозні укази, серед них - «Про судову відповідальність робітників і службовців за самовільний відхід з підприємств та установ і прогул без поважної причини».
Розпочався перегляд справ політв’язнів. Десятки тисяч виправданих потягнулися з сибірських концтаборів, несучи правду про ГУЛАГ. Було прийняте рішення про реабілітацію репресованих у роки війни народів та відновлення їхньої національно-територіальної автономії. Повернулися до рідних місць чеченці, інгуші, карачаївці, балкарці, калмики. Однак у праві на реабілітацію було відмовлено поволзьким німцям, кримським татарам та деяким іншим народам.

Запис опублікован 22 Январь 2011 о 16:20 в категорії: Відлига (1953-1964).

Лишити коментар

Ви повинні Війти, щоб лишити коментар.