Натомість консервативні кола, а також чимало простих людей, запаморочених багаторічною більшовицькою пропагандою, розвінчання «великого вождя» сприйняли вороже. Однак навіть його прихильники бачили, що вперше після років страху можна було вільніше висловлювати свою думку. Люди почали критичніше ставитися до існуючого суспільно-політичного ладу.
Антисталіністський курс Хрущова зустрів опір більшості членів президії ЦК КПРС. Георгій Маленков, В’ячеслав Молотов, Лазар Каганович та інші прихильники сталінізму вступили у змову, щоб позбавити Хрущова посади першого секретаря ЦК КПРС. У вирішальний момент Хрущов знову використав у боротьбі проти своїх опонентів військову верхівку. Міністр оборони маршал Жуков заявив, що армія підтримує Хрущова і його вимогу скликати пленум ЦК. На пленумі ЦК КПРС (червень 1957 р.) більшістю було схвалено пропозицію лідера ко муністів про виведення зі складу ЦК «антипартійної групи» (так було названо вищезгаданих змовників). На відміну від часів Сталіна опозиціонерів не розстріляли, їм було дозволено працювати на керівних посадах у нижчих ланках управління. Це стало помітною прикметою пом’якшення комуністичного режиму.
Незабаром настала черга усунення з вищого керівництва маршала Жукова. Під час візиту міністра оборони СРСР до Югославії був скликаний пленум ЦК, на якому Хрущов звинуватив маршала у «порушенні ленінських партійних принципів керівництва збройними силами». Міністром оборони призначено родича Хрущова - маршала Родіона Малиновського, а Жукова відправлено на пенсію.

Запис опублікован 22 Январь 2011 о 16:24 в категорії: Відлига (1953-1964).

Лишити коментар

Ви повинні Війти, щоб лишити коментар.