Опора комуністичному режиму – партійно-державна номенклатура – сприяла спроби ліберизації суспільного життя й економічні реформи з глухим ремствуванням, вбачаючи в них замах на свої кастові інтереси. Відчутним ударом по бюрократії стало рішення про систематичне оновлення складу парторганів. Передбачалося, що керівні посади в КПРС займатимуть не більше, ніж два терміни по чотири роки. Невдоволеною правлінням Хрущова була і значна частина військових. У країні відбулося значне скорочення збройних сил. Відсутність соціальних гарантій офіцерам, нестача житла, складність з працевлаштуванням звільнених у запас та відставку сприяли критиці керівництва з боку військовослужбовців. Свої претензії до Хрущова мали й чекісти, працівники КДБ, які за його правління втратили певну самостійність і підлягали пильному контролю з боку партійних органів.
Серед верхівки партапарату, армії і КДБ - трикутника, на якому базувався тоталітарний комуністичний режим, - виникла думка про усунення Хрущова від влади. Змову очолили висуванці партійного лідера - секретарі ЦК КПРС Леонід Брежнєв, Микола Шдгорний, Олександр Шелепін, голова КДБ Володимир Семичастний.
Переворот запланували на час відпочинку керівника держави на Чорному морі. Щоб не викликати підозри, змовники також пороз’їжджалися поза межі Москви у службові відрядження та відпустки. 12 жовтня 1964 р. вони з’їхалися до столиці і провели засідання президії ЦК КПРС, на якому одностайно проголосували за зняття Хрущова з усіх посад.

Запис опублікован 22 Январь 2011 о 17:08 в категорії: (1964-1985).

Лишити коментар

Ви повинні Війти, щоб лишити коментар.