Два дні по тому терміново скликаний пленум ЦК, на який прибув лідер партії, ухвалив рішення «задовольнити прохання т. Хрущова М. С. про увільнення його від обов’язків першого секретаря ЦК КПРС, члена президії ЦК КПРС та голови Ради міністрів СРСР у зв’язку з похилим віком та погіршенням стану здоров’я». Першим секретарем ЦК КПРС було призначено Л. Брежнєва. Процедура усунення від влади керівника партії і держави відбивала ті політичні зміни, які відбулися у часи його правління: з’явилася можливість відсторонити від влади вождя, який не задовольняв верхівку партії, не піддаючи самого колишнього лідера репресіям.
Помер Хрущов у 1971 р. Утискуваний ним Ернст Нєізвєстншї згодом став автором надгробку на могилі, у якому досить влучно відобразив суть правління покійного лідера, склавши рівновеликі брили білого та чорного мармуру. Контрастність їх символізує суперечливість особи М. Хрущова та його правління: з одного боку, боротьба зі сталінізмом, а з другого - утвердження власного авторитаризму, непослідовність у проведенні реформ.
Одним з перших кроків правління Л. Брежнєва стала негласна заборона критики Й. Сталіна. Сталіністи відчули себе «на коні». Знову у літературі, на екрані з’являється образ «мудрого вождя», натомість прізвище Хрущова зникло зі Шпальт газет та з ефіру. Епоху Хрущова розглядали лише в темних барвах, як період панування «волюнтаризму» та «суб’єктивізму». Більшість реформ Хрущова були визнані хибними і в найкоротші строки демонтовані.

Запис опублікован 22 Январь 2011 о 17:10 в категорії: (1964-1985).

Лишити коментар

Ви повинні Війти, щоб лишити коментар.