Леонід Брежнєв своє правління оголосив ерою побудови «розвинутого соціалізму», своєрідного передпокою комунізму. У створенні власного культу новий вождь був ще більше позбавлений почуття міри, ніж його попередник. Нестримна пристрасть до вихвалянь і нагород (він мав 220 радянських і зарубіжних орденів і медалей) увінчалася присвоєнням собі звання маршала, нагородженням орденом Перемоги (всупереч його статутові). 4 зірками Героя Радянського Союзу та зіркою Героя соціалістичної праці. Хизування вигаданими військовими подвигами нового лідера партії призвело до абсурдного звеличення локальної операції німецько-радянської війни біля Новоросійська («Мала земля»), де він брав участь, мало не до рівня Сталінградської битви. Фронтовики жартували: «Де ви були під час війни: героїчно билися на «Малій землі» чи відсиджувалися в окопах Сталінграда?».
Брежнєв не відзначався принциповістю і працелюбністю. Це влаштовувало його оточення, яке почало використовувати своє службове становище для власного збагачення. У верхніх ешелонах влади зросла корупція. У зв’язках із злочинним світом були замішані деякі члени родини Брежнєва, керівники міністерства внутрішніх справ. Вища бюрократія, чиновництво менших рангів відповідно до своїх можливостей запускали руки у державну казну. Розкрадання державного майна, хабарництво, зловживання службовим становищем стали характерними злочинами того часу і свідчили про деградацію всієї системи. «Брежневщина» стала символом аморальності й кризи тоталітарного режиму.

Запис опублікован 22 Январь 2011 о 17:11 в категорії: (1964-1985).

Лишити коментар

Ви повинні Війти, щоб лишити коментар.