Безробіття не існувало, що розцінювалось як важливе досягнення соціалістичної економіки. Більш того, будівництво нових промислових об’єктів постійно потребувало робочих рук, яких не вистачало.
Як і в попередні роки, сільська молодь масово мігрувала у міста, де мала можливість хоч якось задовольнити свої професійні, соціально-культурні та побутові потреби. У великих містах вона, звичайно, займала непрестижні робочі місця. Місцева влада встановлювала ліміти на прийом такої молоді на роботу, і «лімітникам» доводилося роками жити у перенаселених гуртожитках під загрозою виселення та звільнення з роботи за найменшу провину, при цьому вважаючи, що їм у житті пощастило.
Середні доходи населення у брежнєвські часи зростали, однак придбати необхідні товари ставало дедалі важче. В умовах падіння якості товарів вітчизняного виробництва особливим попитом користувався імпорт. Величезні черги за «дефіцитом» стали прикметою тогочасного життя. Відчувалась і гостра нестача продуктів харчування, особливо м’ясо-молочних виробів.
Відсутність матеріальних стимулів до праці, занедбана соціальна сфера, комуністична заідеологізованість життя призводили до глибокої апатії суспільства і, як наслідок, до падіння дисципліни, моралі. Різке падіння трудової дисципліни було одним із чинників уповільнення темпів економічного розвитку, подальшого відставання від передових індустріально розвинутих країн світу. Економіка перейшла у стан стагнації (застою), що стало характерною ознакою брежнєвського керівництва.

Запис опублікован 22 Январь 2011 о 17:23 в категорії: (1964-1985).

Лишити коментар

Ви повинні Війти, щоб лишити коментар.