22
Янв

Дисидентський рух. I Частина

   Автор: admin   в (1964-1985).

Дисидентський рух (лат. дисиденс - незгодний) як незалежний суспільний, опозиційний комуністичній владі нурт виник ще за часів хрущовської «відлиги» і поширився у 60-70-х роках. Рух існував тільки у формі інакодумства. Це була єдина допустима форма опору, оскільки тоталітарний режим придушував найменші прояви незалежного суспільно-політичного життя.
Інакодумство в СРСР умовно можна поділити на кілька течій: національно-визвольну, яка виступала за самовизначення народів радянської імперії і створення суверенних держав (українець Левко Лук’яненко, грузин Звіад Гамсахурдіа, вірменин Левон Тер-Петросян та ін.); ліберальну, найбільш впливову і активну, прихильники якої - Андрій Сахаров, Володимир Буковський, Сергій Ковальов та ін. - поділяли ідею створення вільного суспільства із змішаною економікою; релігійну, надзвичайно строкату, в якій гуртувалися учасники заборонених сект, баптисти, греко-католики (Йосип Тереля та ін.), критики верхівки православної церкви (Гліб Якунін, Василь Романюк та ін.); марксистську, або орієнтовану на «соціалізм з людським обличчям» (Рой Медведев, Петро Григоренко і ін.).
Найпоширенішою з форм дисидентської діяльності був так званий самвидав. Виготовлення та розмноження машинописних копій, розповсюдження і таємне зберігання творів було основним заняттям самвидавців.

Запис опублікован 22 Январь 2011 о 17:29 в категорії: (1964-1985).

Лишити коментар

Ви повинні Війти, щоб лишити коментар.