Друга половина 60-х років позначилася загостренням відносин між двома найбільшими комуністичними державами -СРСР і КНР. Навесні 1969 р. розгорнулися бої на радянсько-китайському далекосхідному кордоні.
У відносинах з «табором соціалізму» радянське керівництво взяло на озброєння так звану доктрину «обмеженого суверенітету». СРСР демонстрував неприхований намір тримати під своїм контролем внутрішнє і зовнішнє життя східноєвропейських країн, а в разі загрози - організувати каральні операції проти «відступників». У серпні 1968 р. Москва разом із сателітами здійснила поліцейську акцію, придушивши паростки демократії у Чехословаччині.
Війна Сполучених Штатів проти ДРВ та збройні сутички між СРСР та КНР схиляли керівників обох протилежних військово-стратегічних блоків до пошуку компромісів. Виразом цієї тенденції стали візити американського президента Річарда Ніксона у Москву (1972 і 1974) та радянського лідера Л. Брежнєва до Вашингтона (1973). У результаті були підписані важливі документи: «Основи взаємовідносин між СРСР та СІЛА», Договір про обмеження систем протиракетної оборони, Тимчасова угода про обмеження стратегічних наступальних озброєнь (ОСО-1) (травень 1972 p.), Угода про відвернення ядерної війни (червень 1973 р.) та ін. Вищезгадані політичні кроки знаменували собою початок нової зовнішньої політики -розрядки міжнародної напруженості, яку почали проводити обидва супротивні блоки.
Радянський Союз узяв активну участь у підготовці та проведенні Наради з питань безпеки та співробітництва в Європі, робота якої успішно завершилась у столиці Фінляндії Гельсінкі влітку 1975 р.

Запис опублікован 22 Январь 2011 о 17:39 в категорії: (1964-1985).

Лишити коментар

Ви повинні Війти, щоб лишити коментар.