Керівники всіх європейських держав (крім Албанії, де комуністичний режим дотримувався політики самоізоляції), а також США та Канади підписали підсумковий документ - Заключний акт Наради. Учасники зобов’язалися дотримуватися принципів мирного співіснування та поважати права людини.
Курс на розрядку міжнародної напруженості дав змогу перепочити загнаній у перегонах озброєнь економіці СРСР і, водночас, справляв значний пропагандистський ефект, оскільки відповідав прагненням народів світу покласти край загрозі ядерної війни. Радянська зовнішня політика 70-х років здійснювалася під гучним гаслом «програми миру», яка носила декларативний характер. А як тільки трапилася можливість насадити комуністичний режим на південних кордонах СРСР, брежнєвське керівництво, не вагаючись, у грудні 1979 р. дало наказ про вторгнення радянської армії у суверенний Афганістан. Ця акція грубо порушила норми міжнародного права, вона безоглядно відкинула політику розрядки й усі гельсінкські домовленості. Агресія СРСР принесла людські жертви і руйнування. У війні загинуло понад 15 тис. радянських солдатів і офіцерів.
Рішення СРСР про розміщення у країнах-сателітах ракет середнього радіусу дій у 1979 р. прозвучало різким дисонансом закликам Москви до миру. Наприкінці 1983 р. держави НАТО вирішили розмістити на своїх територіях американські ракети аналогічного типу з метою запобігти зростанню радянської переваги на Європейському континенті. Народи світу, які сподівалися на продовження політики розрядки, У середині 80-х років через агресивну політику СРСР опинилися перед загрозою чергового витка перегонів ядерних озброєнь.

Запис опублікован 22 Январь 2011 о 17:41 в категорії: (1964-1985).

Лишити коментар

Ви повинні Війти, щоб лишити коментар.