У січні 1987 р. на пленумі ЦК КПРС М. Горбачов висунув ініціативу з розвитку гласності і демократизації суспільства. Зростало критичне осмислення пройденого країною шляху. Було створено комісію для додаткового вивчення матеріалів про сталінські репресії, яка дійшла висновку про цілковиту необґрунтованість звинувачень, пред’явлених партійно-державним діячам минулого.
Зусиллями редакційних колективів у журналах «Огонек», «Знамя», «Дружба народов», «Новый мир» були опубліковані твори А. Рибакова «Діти Арбату», В. Гроссмана «Життя і доля», А. Приставкіна «Ночувала золота хмаринка», Д. Граніна «Зубр», публіцистичні статті Ю. Карякіна, А. Нуйкіна, Ю. Черниченка й інших авторів, які критично оцінювали історію радянського суспільства, наводили читачів на роздуми щодо аморальності та антигуманно! сутності комуністичного режиму. З політикою гласності значно зросли тиражі газет і журналів, визначилася конфронтація у пресі між захисниками «чистоти ідей соціалізму» та їх критиками.
Протистояння у засобах масової інформації відбивало боротьбу у вищих ешелонах влади. На жовтневому 1987 р. пленумі ЦК КПРС перший секретар Московського міськкому КПРС Борис Єльцин піддав різкій критиці роботу секретаріату ЦК і вніс пропозицію створити демократичні механізми керівництва партією та державою, які б виключали концентрацію влади вузькою групою осіб.

Запис опублікован 22 Январь 2011 о 18:27 в категорії: «Перебудова» та розпад СРСР (1985-1991).

Лишити коментар

Ви повинні Війти, щоб лишити коментар.