У багатьох регіонах, де рівень політичної активності населення був високим, компартійні функціонери зазнали відчутної поразки (Москва, Ленінград, Свердловськ, Київ, західноукраїнські області, республіки Прибалтики та ін.).
25 травня 1989 р. відкрився І З’їзд народних депутатів СРСР. Більшість з них обиралася на альтернативній основі. Були обранці і від громадських організацій (Академії наук, Спілки художників, Спілки кінематографістів та ін.), а також 100 чоловік від КПРС. Понад 80 % з 2250 обраних депутатів були комуністами, однак багато з них не погоджувалися з офіційною партійною платформою.
Пряма телевізійна трансляція роботи з’їзду стала визначною суспільно-політичною подією і втіленням політики «гласності». Вперше вся країна протягом 12 днів спостерігала полеміку між прихильниками комуністичної системи та її критиками. Виявилось, що можна вступати в аргументовані суперечки із самим генсеком. Трансляція позбавила тоталітарну систему багаторічної недоторканності. На З’їзді сформувалась міжрегіональна депутатська група, яка відкрито стала в опозицію до компартії. Спочатку вона нараховувала 60, а до кінця роботи форуму близько 150 депутатів. її лідери - Андрій Сахаров, Гавриїл Попов, Анатолій Собчак та інші виступали за впровадження демократичних реформ.

Запис опублікован 22 Январь 2011 о 18:31 в категорії: «Перебудова» та розпад СРСР (1985-1991).

Лишити коментар

Ви повинні Війти, щоб лишити коментар.