Новий прем’єр-міністр намагався поєднати зміцнення державного сектору господарства з подальшим розвитком приватних підприємств, ринкових відносин.
Ціни на товари залишались високими. Урядовці вважали, що директори підприємств, зіткнувшись з обмеженим платоспроможним попитом населення, змушені будуть знизити ціни. Цього не сталося. Підприємства були затоварені і очіку вали подальших дій держави. Між ними виникла криза неплатежів. Уряд і Центральний банк почали проводити взаємозаліки, розрахунки на бартерній основі, тобто замість грошей підприємствам дали змогу розраховуватись товарами, власними або чужими боргами. У подальшому це стало практикою і привело до того, що в російській економіці тільки чверть операцій кушвлі-продажу здійснювалася у грошовій формі, а три чверті - це заліки та бартер. Більшість російських підприємств використовувало гроші лише для виплат зарплати, а подекуди вони вдавались до виплат робітникам заробітку товарами.
Відповідальним завданням, яким в уряді за дорученням президента займався Анатолій Чубайс, була грошова приватизація держмайна Росії. Завдяки приватизації об’єктів народного господарства загальна частка приватного сектору у виробництві на середину 90-х років сягнула 62 % . Однак при її проведенні виявилася безліч зловживань.

Запис опублікован 23 Январь 2011 о 11:10 в категорії: Росія у 1991-2004 рр.

Лишити коментар

Ви повинні Війти, щоб лишити коментар.