Протистояння виконавчої (президентської) та законодавчої (парламентської) гілок влади спостерігалось ще з часу виникнення незалежної Росії. Воно зросло у грудні 1992 р, коли З’їзд народних депутатів Росії, обраний ще за радянських часів, численними поправками до конституції брежнєвського періоду, по суті, позбавив президента і уряд будь-якої самостійності. За цих умов Єльцин запропонував провести всенародний референдум щодо довіри йому як президентові і його курсові подальших реформ. 25 квітня 1993 р. всеросійський референдум висловився за підтримку політики президента. Здавалося б, у такій ситуації парламент повинен був прийняти рішення про саморозпуск і призначити нові вибори, однак цього не сталося. Парламент своїми рішеннями, по суті, блокував діяльність уряду. Виникло своєрідне двовладдя.
21 вересня 1993 p. президент Російської Федерації видав указ про розпуск Верховної Ради та З’їзду народних депутатів і про формування нового парламенту. Законодавча влада визнала указ неконституційним і, у свою чергу, прийняла неконституційне рішення про зняття Єльцина з посади президента. «Білий дім», де розташовувалася Верховна Рада, перетворився на своєрідний заколотницький штаб, де готувалися до збройного протистояння.

Запис опублікован 23 Январь 2011 о 18:29 в категорії: Росія у 1991-2004 рр.

Лишити коментар

Ви повинні Війти, щоб лишити коментар.