Ще в 1990 р. автономні республіки у складі Федерації отримали статус союзних. Коли у березні 1992 р. Москва запропонувала усім республікам підписати новий Федеративний договір, дві з них - Татарстан і Чечня (Ічкерія) відмовились поставити свої підписи під договором і заявили про повний суверенітет. Проти багатих нафтою «сепаратистських» республік центр розпочав економічну війну. Зокрема, російські відомства припинили купувати татарську нафту, багато нафто¬добувних свердловин було закрито, республіка зазнала значних збитків. У лютому 1994 р. Татарстану вдалося домогтися від Москви визнання особливого асоційованого статусу в складі Російської Федерації. Президент Татарстану Мінтімер Шаймієв та президент Росії підписали договір про взаємне делегування повноважень. Договір не тільки зміцнив статус республіки, а й створив прецедент партнерських угод між регіонами і центром. Москві довелося визнати формулу: «Сильні регіони - сильна Росія».
Здавалося, такий варіант розвитку буде запропоновано і Чечні. Однак тут федеральний центр став на шлях підтримки опозиції президенту республіки Джохару Дудаеву. Восени 1994 р. за участю російських військ відбувся збройний марш противників Дудаева на столицю Чечні - м. Грозний.

Запис опублікован 23 Январь 2011 о 18:41 в категорії: Росія у 1991-2004 рр.

Лишити коментар

Ви повинні Війти, щоб лишити коментар.