Похід зазнав провалу. Зв’язки опозиції з Москвою згуртували чеченський народ навколо Дудаева. Історична образа за депортацію народу у часи сталінізму, існування родових традицій у суспільстві, наявність великої кількості зброї, яка залишилась у республіці під час розпаду СРСР, та інші фактори вимагали обережного підходу до взаємовідносин з Чечнею. Однак в оточенні президента Росії переважали представники силового методу розв’язання проблеми. 10 грудня 1994 p. російські війська увійшли у Чечню і розгорнули наступ на Грозний. Розпочалася широкомасштабна війна із застосуванням ракетно-бомбових ударів по населених пунктах республіки. Особливо запеклого характеру набули бої за столицю. Ціною значних людських втрат з обох сторін, руйнування промислових і житлових об’єктів місто було захоплено російськими військами, що, однак, не припинило війну. Чеченці застосовували партизанські методи боротьби у горах. Російські війська вдавались до каральних заходів. Світову громадськість вразила жорстокість, з якою російські вояки знищили село Семашки. Серед численних жертв були старики, жінки та діти.
Війна була непопулярною у російському суспільстві.

Запис опублікован 23 Январь 2011 о 18:42 в категорії: Росія у 1991-2004 рр.

Лишити коментар

Ви повинні Війти, щоб лишити коментар.