Влада в Білорусі намагалася зберегти планово-централізовану економіку і цим утримати від падіння життєвий рівень населення. Такий курс на короткий час дав позитивний результат. Але незабаром розрив народногосподарських зв’язків, скорочення попиту на промислові товари всередині країни та неконкурентоспроможність їх на зовнішньому ринку, відмова від радикальних ринкових реформ призвели до економічної кризи. Білоруська економіка майже повністю орієнтована на Росію, і в суспільстві зростали об’єднавчі, інтеграційні настрої.
На цій хвилі на перших у Білорусі президентських виборах влітку 1994 р. переміг Олександр Лукашенко, колишній директор радгоспу, який, будучи депутатом парламенту, виступав з гострою критикою влади, звинувачуючи її в бездарності й корумпованості. Президент країни оголосив програму інтеграції з Росією, встановлення жорсткого державного контролю за економічною діяльністю, боротьби із злочинністю.
У травні 1995 р. відбувся ініційований президентом референдум, на якому більшістю голосів були схвалені пропозиції щодо об’єднання з Росією, надання статусу офіційної російській мові, повернення до старої радянської державної символіки. Президент одержав право розпускати парламент. Після референдуму Лукашенко повів гостру боротьбу по викоріненню у країні опозиції. її лідери опинились в еміграції або зазнали судових переслідувань. Він розпустив парламент, звинувативши частину депутатів у корумпованості і призначив своїм указом новий. Влада припинила діяльність тих засобів масової інформації, які піддавали критиці дії президента або звинувачували його у відтворенні авторитарної моделі керівництва.

Запис опублікован 23 Январь 2011 о 23:33 в категорії: Держави СНД (1991-2004).

Лишити коментар

Ви повинні Війти, щоб лишити коментар.