Казахстан та Киргизстан орієнтуються на західну модель розвитку і більше тяжіють до виходу на західний культурний простір. Узбекистан та Туркменистан дотримуються східної, авторитарної моделі розвитку. Трагічними подіями наповнена історія незалежного Таджикистану. Там у 1992 р. розпочалася громадянська війна: представники кількох регіонів виборювали центральну владу. Першим президентом країни було обрано колишнього керівника республіканської компартії Рахмона Набієва - вихідця з Ходженту, однієї з найрозвинутіших областей. Серед таджицької опозиції переважали вихідці з Каратегінської долини та Горно-Бадахшанської автономної області (у грудні 1992 р. проголосила себе автономною республікою).
Опозиція пропагувала ідеї ісламізму та демократії. Проти них билися в основному представники Кулябської області, які й вибороли владу. Державу очолив націонал-комуніст, прихильник проросійської орієнтації Емомалі Рахмонов. У ході війни застосовувались етнічні чистки. Були вирізані тисячі бадахшанців та гармців (каратегінців). Сотні тисяч біженців залишили Таджикистан, серед них майже все трьохсоттисячне російськомовне населення, понад 200 тис. гармських та бадахшанських таджиків.
У 1997 р. за посередництвом Росії у Москві відбулись переговори, де протиборствуючі сторони домовились припинити збройний конфлікт. Таджицька влада зобов’язалась амністувати всіх учасників війни. Міжусобна боротьба паралізувала економічне життя країни. Народне господарство знаходиться у руїнах. У Таджикистані найнижчий серед країн пострадянського простору рівень життя населення.

Запис опублікован 23 Январь 2011 о 23:50 в категорії: Держави СНД (1991-2004).

Лишити коментар

Ви повинні Війти, щоб лишити коментар.