До влади прийшли відверті колабораціоністи, які були на послугах Москви. У 1969 р. першим секретарем ЦК КПЧ, а згодом і президентом республіки став партійний діяч із Словаччини Густав Гусак (з фаху кравецький підмайстер). Настала доба реакції. Було проведено докорінну «чистку» КПЧ (з її лав виключили 1/4 членського складу), державного апарату, установ науки, культури й освіти, засобів масової інформації. Особливих гонінь зазнала інтелігенція. Дедалі посилювався централістичний характер держави. Щоправда, в жовтні 1968 р. прийнято конституційний закон про федеральний устрій країни, за яким ЧССР мала б перетворитися у федерацію двох республік - Чеської та Словацької, однак цей захід був радше декларативним, позбавленим реального змісту.
Внаслідок проведення реакційної «нормалізації» (так називали відновлення попередніх тоталітарних порядків) громадсько-політичне життя в країні на два десятиліття наче завмерло. Суспільні суперечності, які після розгрому «Празької весни» були приглушені, згодом знову почали виявлятися. В другій половині 70-х років активізується дисидентський рух. У 1977 р. створено правозахисну організацію «Хартія-77», серед засновників якої відзначався драматург Вацлав Гавел. Уряд спрямував проти дисидентського середовища поліцейські репресії, ставлячи метою не допустити його розростання.

Запис опублікован 24 Январь 2011 о 13:09 в категорії: Чехословаччина. Незалежні Чеська і Словацька республіки.

Лишити коментар

Ви повинні Війти, щоб лишити коментар.