У 1952 р. у школах для українського населення в наказовому порядку було запроваджено винятково українську літературну мову. Однак не всі русини-українці позитивно сприйняли цей захід: частина з них вважала, що навчання слід проводити місцевою говіркою. У 50-х роках громадське життя українців очолила Культурна спілка українських трудящих (КСУТ). Існувало понад 200 українських шкіл, театр, ансамбль пісні й танцю. У Пряшеві виходили газета й журнали, велися радіопередачі українською мовою. У 60-80-х роках відбувався процес асиміляції українського населення. Занепало шкільництво: наприкінці 80-х років залишилося тільки 22 українські школи й одна гімназія.
Після революції 1989 р. українське населення здобуло свободу слова, невід’ємні людські права. Відродилася греко-католицька церква, заборонена за комуністичного режиму (більшість українців Словаччини - католики східного обряду). КСУТ була реорганізована в Союз русинів-українців Словаччини. Розпочалося відродження громадських і культурно-освітніх установ, яке, однак, проходило не без проблем. Відновилося протистояння Прихильників української та «русинської» орієнтації. Припинено державну допомогу національним спілкам і громадським організаціям.

Запис опублікован 24 Январь 2011 о 13:27 в категорії: Чехословаччина. Незалежні Чеська і Словацька республіки.

Лишити коментар

Ви повинні Війти, щоб лишити коментар.