Наприкінці 80-х років незадоволення існуючим станом речей охопило широкі верстви населення. Єдиною опорою режиму, яка тримала під суворим контролем усю країну, була служба безпеки - «Секурітате». Початок революційних подій у державах Центральної та Східної Європи не спонукав румунського диктатора на проведення бодай найпоміркованіших реформ. І досить було однієї іскри, щоб спалахнула вся Румунія. Нею стали заворушення у трансільванському місті Тімішоарі, що почалися в середині грудня 1989 р. Сутички демонстрантів із силами безпеки набрали кривавого характеру. Заворушення перекинулись на Бухарест, де зав’язалися бої між повстанцями та «Секурітате», в інші центри країни. 22 грудня революція перемогла. У ході боїв у Румунії загинуло понад тисячу чоловік. Чаушеску та його дружину Єлену (вона посідала вищі партійні та державні пости, будучи другою особою у правлячій верхівці) схопили і віддали до суду військового трибуналу, який негайно засудив їх до страти.
Влада в країні перейшла до сформованого в ході революції Фронту національного порятунку (ФНП), куди ввійшли ко¬лишні керівні діячі РКП, що відмежувалися від режиму, військові, представники опозиції. Очолив ФНП Іон Ілієску, якого незабаром було проголошено президентом країни. ФНП проголосив своїм завданням утвердження демократії, свободи і гідності румунського народу. Тим часом розпалась і припинила існування РКП. Натомість виникли десятки нових політичних партій і громадських організацій. Розпочалося формування нових органів влади.

Запис опублікован 24 Январь 2011 о 16:37 в категорії: Румунія.

Лишити коментар

Ви повинні Війти, щоб лишити коментар.