Очолив ФНП Іон Ілієску, якого незабаром було проголошено президентом країни. ФНП проголосив своїм завданням утвердження демократії, свободи і гідності румунського народу. Тим часом розпалась і припинила існування РКП. Натомість виникли десятки нових політичних партій і громадських організацій. Розпочалося формування нових органів влади. На парламентських виборах у травні 1990 р. переміг ФНП, який перед тим перетворився у політичну партію, а на президентських - І. Ілієску. Однак протистояння між очолюваним ФНП лівим урядом і правоцентристською опозицією тривало й після виборів. У листопаді 1991 р. парламент прийняв нову конституцію, яка проголосила Румунію правовою, демократичною державою. У вересні 1992 р. відбулися нові парламентські вибори, які не змінили розстановки політичних сил у країні.
Основним об’єктом політичної боротьби у Румунії стало економічне становище, яке в післяреволюційний період з року в рік погіршувалося. Опозиція, згуртована в альянс Румунська демократична конвенція (РДК), звинувачувала уряд у зволіканні з проведенням назрілих економічних реформ - роздержавленням і приватизацією підприємств, запровадженням ринкового господарства. На чергових парламентських виборах 1996 р. РДК здобула перемогу і сформувала новий уряд, а її лідера Еміле Константінеску було обрано президентом Румунії. Проте з того часу стан економіки країни суттєво не покращився.

Запис опублікован 24 Январь 2011 о 16:39 в категорії: Румунія.

Лишити коментар

Ви повинні Війти, щоб лишити коментар.