Основним об’єктом політичної боротьби у Румунії стало економічне становище, яке в післяреволюційний період з року в рік погіршувалося. Опозиція, згуртована в альянс Румунська демократична конвенція (РДК), звинувачувала уряд у зволіканні з проведенням назрілих економічних реформ - роздержавленням і приватизацією підприємств, запровадженням ринкового господарства. На чергових парламентських виборах 1996 р. РДК здобула перемогу і сформувала новий уряд, а її лідера Еміле Константінеску було обрано президентом Румунії. Проте з того часу стан економіки країни суттєво не покращився. Революція 1989 p. змінила характер зовнішньої політики Румунії. Як і інші країни регіону, вона прагне увійти до складу НАТО і Європейського Союзу. Неоднозначно складаються відносини Румунії з сусідніми державами. Добросусідські взаємини встановилися з Молдовою. Водночас існує напру¬женість у відносинах з Угорщиною у зв’язку із становищем угорського населення Трансільванії, яке скаржиться на утиски його національних прав і свобод. У 1997 р. після тривалих і складних переговорів підписано Договір про дружбу, добросусідство і партнерство між Україною і Румунією. У договорі, зокрема, підтверджено непорушність існуючих між обома державами кордонів. Проте територіальні претензії з боку Румунії до України продовжували висуватися і в наступні роки.
У 2004 р. Румунію було прийнято до НАТО. Країна є кандидатом на прийом упродовж найближчих років до Європейського Союзу.

Запис опублікован 24 Январь 2011 о 16:41 в категорії: Румунія.

Лишити коментар

Ви повинні Війти, щоб лишити коментар.