Цього разу у виборах взяли участь й опозиційні партії, зокрема БЗНС, очолюваний Николою Петковим, і СДП на чолі з Костою Лулчевим. Комуністи та їхні прихильники одержали на виборах 70 % голосів. Новий уряд очолив лідер компартії Георгій Димитров, який восени 1945 р. повернувся до Болгарії з московської еміграції. У лютому 1947 р. було укладено мирний договір з Болгарією. США і Велика Британія нарешті визнали болгарський уряд. СКК, в якій були й представники названих держав, припинила своє існування. Тепер комуністи могли остаточно розправитися з опозицією.
За тим же сценарієм, що і в сусідніх країнах, органи державної безпеки розкрили «антидержавну змову», в якій начебто брало участь керівництво опозиційного БЗНС. «Змовників» заарештували й засудили, зокрема Н. Петкова, депутата ВНЗ, - до страти. Очолювану ним партію було розпущено.
У таких умовах ВНЗ наприкінці 1947 р. прийняли конституцію НРБ. Уній, зокрема, проголошувалося, що «загальнонародна» власність є головною опорою держави, а приватна власність може бути обмежена і відчужена. Відповідно до цього, ВНЗ прийняли закони про націоналізацію промислових підприємств і банків. Тепер практично все промислове виробництво зосередилось у руках держави. Одночасно почався наступ на заможні верстви селянства. В них відібрали млини, маслобойні, сільськогосподарський реманент.

Запис опублікован 24 Январь 2011 о 16:59 в категорії: Болгарія.

Лишити коментар

Ви повинні Війти, щоб лишити коментар.