Однак болгарська економіка, сформувавшись як планово-бюрократична за своїм характером, успадкувала всі притаманні цій системі вади. З 80-х років стали спадати темпи промислового виробництва. Гострі проблеми виникли і в сільському господарстві. Ще на початку 70-х років з метою концентрації виробництва кооперативні землеробські господарства, держгоспи, а також підприємства харчової промисловості були об’єднані в аграрно-промислові комплекси. Одержувані ними прибутки розподілялися централізовано, а селяни-кооператори по суті перетворювались у сільськогосподарських робітників, мало зацікавлених у результатах діяльності підприємств. З середини 80-х років Болгарія змушена була імпортувати зерно та іншу сільськогосподарську продукцію. В країні відчувалася нестача продовольства. Зростала зовнішня заборгованість. Знижувався життєвий рівень народу.
У національній політиці чимраз виразніше виявлялися риси великодержавного шовінізму. З середини 80-х років розпочалася кампанія, спрямована на асиміляцію турецької національної меншини.
З початком у 1985 р. політичних змін в СРСР Живков почав маневрувати. Партійне керівництво оголосило програму «докорінної перебудови» болгарського суспільства. Однак ці «перетворення» були показними, косметичними. Проводити кардинальні соціально-економічні й політичні зміни режим Живкова не мав ніякого наміру. В країні назрівала глибока криза.

Запис опублікован 24 Январь 2011 о 17:07 в категорії: Болгарія.

Лишити коментар

Ви повинні Війти, щоб лишити коментар.