У галузі зовнішньої політики Югославія досить швидко вийшла з дипломатичної ізоляції, встановила зв’язки із США, країнами Західної Європи й «третього світу». Разом з тим, з ініціативи післясталінського радянського керівництва було нормалізовано відносини з СРСР. При цьому про повернення ФНРЮ під владу Москви не було й мови. Запровадження «самоврядного соціалізму» з елементами ринкової економіки сприяло пожвавленню господарської діяльності. До середини 60-х років у країні в результаті індустріалізації провідними стали такі галузі, як машинобудування, радіотехніка, нафтопереробна, хімічна, легка промисловість.
Після розриву з Кремлем протягом багатьох років у вищому керівництві країни очилася прихована боротьба між прихильниками традиційної сталінської моделі розвитку і речниками демократичних реформ. Наприкінці 50-х і в першій половині 60-х років гору брала ортодоксальна тенденція. У галузі економіки було зроблено наголос на посилення планових засад. У 1963 р. прийнято нову конституцію, в якій підкреслювалося, що основою існуючого ладу є суспільна власність на засоби виробництва. Держава дістала назву Соціалістична Федеративна Республіка Югославія (СФРЮ).
Однак із середини 60-х років реформаторські сили в югославському керівництві стали здобувати перевагу. Було опрацьовано програму широкої суспільно-економічної реформи, зокрема впровадження ринкових елементів у господарство.

Запис опублікован 24 Январь 2011 о 17:33 в категорії: Югославія. Нові Південно-слов'янські держави.

Лишити коментар

Ви повинні Війти, щоб лишити коментар.