Поліпшився загальний політичний клімат у країні. Югославські громадяни одержували більший доступ до джерел інформації, можливість поїздок за кордон. Лібералізація суспільно-політичного життя винесла на по¬верхню національні суперечності. Зростання національної свідомості й прагнення югославських народів до більшої самостійності наштовхнулися на фактичне переважання сербів у керівних структурах СФРЮ. Міжнаціональні протиріччя знаходили прояв і в історично складеній нерівномірності економічного та культурного розвитку різних республік і країв Югославії. З кінця 60-х років у країні відбувалися перші відкриті опозиційні виступи. Партійно-державне керівництво зробило спробу закласти основу для розв’язання національних проблем у новій (четвертій за післявоєнний період) конституції Югославії, прийнятій у 1974 р. На відміну від попередньої, за своєю суттю вона була децентралістською: значно розширювалися компетенція республік і автономних країв, система самоврядування.
У 1980 р. помер Тіто, авторитет якого як лідера забезпечував стабільність комуністичного режиму і єдності федерації, незважаючи на чимраз більші прояви наближення їх кризи. Нове колективне керівництво виявилося слабким і нездатним розв’язати суперечності, що постали перед федерацією. У 1981 р. розпочалися заворушення в автономному краї Косові, 90 % населення якого становили албанці. Вони вимагали надання Косову статусу союзної республіки. Власті придушили демонстрації. Економіка Югославії у 80-х роках увійшла у смугу затяжної кризи, яка щороку посилювалася.

Запис опублікован 24 Январь 2011 о 17:34 в категорії: Югославія. Нові Південно-слов'янські держави.

Лишити коментар

Ви повинні Війти, щоб лишити коментар.