Незважаючи на жорстокий режим, в окупованих країнах Європи і Азії поступово зростав рух Опору. Форми його були різноманітними, поступово пройшовши у своєму розвитку ряд етапів - від саботажу на виробництві і здійснення поодинокими особами диверсій у перші роки окупації до систематичних, спланованих дій підпільних груп і організацій, а також створення озброєних партизанських загонів з метою проведення широкомасштабних операцій. З особливою силою рух Опору розгорнувся під впливом перемог союзників у 1943-1944 рр., а також на заключному етапі війни. В окремих країнах -Франції, Італії, Югославії, Польщі, Китаї, В’єтнамі, Бірмі, Малайї, Індонезії - рух Опору набрав масштабів національно-визвольної війни, в якій брали участь сотні тисяч бійців.
Організатором французького руху Опору з самого початку окупації країни став еміграційний комітет на чолі з генералом Ш. де Голлем. Комуністи Франції приєдналися до антифашистської боротьби лише після нападу Німеччини на СРСР. У 1943 р. у Франції було створено Національну раду Опору, яка організувала антифашистську боротьбу в масштабі всієї країни. До початку 1944 р. всі бойові організації патріотів об’єднались в єдину армію «Французькі внутрішні сили». Влітку 1944 р. в країні почалося повстання на підтримку військ союзників, які висадились у Нормандії. Ще до підходу військ союзників частину території країни було звільнено бійцями руху Опору.

Запис опублікован 7 Январь 2011 о 01:35 в категорії: Посилення боротьби в окупованих країнах під впливом перемог союзників.

Лишити коментар

Ви повинні Війти, щоб лишити коментар.