І народам колонії довелось боротися зі зброєю в руках за свою свободу аж до 1949 p., коли голландські колонізатори все-таки визнали нову державу. Широкий національний рух в англійських колоніях змусив Велику Британію розв’язувати колоніальні проблеми мирним шляхом. У 1947-1948 pp. стали незалежними Індія, Пакистан, Бірма, Цейлон, у 1957 р. - Малайя (з 1963 р. – Федерація Малайзія). На відміну від Англії, Франція спробувала силоміць утримати свої володіння: у 1945-1954 pp. вона вела війну в Індокитаї, а з 1954 по 1962 р. - в Алжирі.
Проти колоніальних воєн виступала світова громадськість. Під її тиском 14 грудня 1960 р. Генеральна Асамблея ООН прийняла декларацію «Про надання незалежності колоніальним країнам і народам», яка поставила деколонізацію під міжнародний контроль і цим суттєво сприяла її ефективності.
З перебудовою структури промисловості метрополіям стало економічно не вигідно зберігати громіздку систему управління і чисто колоніальні методи експлуатації заморських територій. З виникненням високотехнологічних та наукомістких галузей промисловості відійшли на другий план галузі, пов’язані з видобутком сировини. Оскільки ідеї гуманізму завойовували світ, то метрополіям доводилося займатись реалізацією продовольчих програм, виділяти кошти на охорону здоров’я, освіту.

Лишити коментар

Ви повинні Війти, щоб лишити коментар.