На початку 60-х років колоніальний режим було ліквідовано не тільки у тих колоніях, де розгортався збройний опір народу, а й у тих, де національно-визвольний рух не став масовим. У рік прийняття історичної Декларації ООН «Про надання незалеж¬ності колоніальним країнам і народам» (1960) суверенітет вибороли 17 країн Африки. Ця подія увійшла в історію як «рік Африки». З 1961 р. стали незалежними ще десятки країн.
Деколонізація тісно перепліталася з демократизацією метрополій. Зокрема, найбільш економічно відстала Португалія стійко трималася своєї п’ятисотрічної колоніальної імперії на півдні Африки. Революція, що спалахнула у Португалії в квітні 1974 p., одночасно знищила тоталітарний режим всередині країни і колоніальну імперію. У 1975 р. світ вітав появу незалежних Анголи та Мозамбіку, що були португальськими колоніями. Прихід до влади у Південно-Африканській Республіці уряду, який узявся за ліквідацію расистської системи, прискорив надання у 1990 р. незалежності Намібії -останній колонії в Африці.
Залишки колоніалізму на території Китаю були мирним шляхом ліквідовані наприкінці 90-х років: у 1997 р. Велика Британія передала КНР своє володіння Гонконг, а у 1999 р. до Китаю повернулася колишня португальська колонія Макао.

Лишити коментар

Ви повинні Війти, щоб лишити коментар.