Несприятливо для цих країн склались і міжнародні економічні відносини. Ціни на сировину постійно падають, тоді як на готову продукцію зростають. Правлячі режими, політичні партії молодих країн у своїх програмах на перше місце ставлять ідеологічні та політичні завдання. Деякі є прибічниками «ліберальної економіки» західного зразка, інші - «соціалістичної орієнтації» на кшталт колишнього СРСР чи КНР, ще інші -свого «особливого» шляху розвитку на основі національних чи релігійних традицій.
З розпадом СРСР та «соціалістичного» табору в Європі з політичної карти світу швидко зникають країни так званої соціалістичної орієнтації. Так, у Беніні, Республіці Конго, Замбії впроваджується багатопартійність, заохочується вільне підприємництво. У таких цитаделях комунізму, як Китай та В’єтнам, зрозуміли хибність соціалістичної економічної моделі і вдалися до ефективних ринкових реформ.
Країнам Азії та Африки притаманні політична нестабільність, намагання режимів збагатитись за рахунок власних народів, міжплемінна ворожнеча. Після досягнення незалежності багато країн втягнулося у кровопролитні прикордонні конфлікти, які подекуди переросли у тривалі війни. Боротьба за владу в аф риканських країнах між окремими угрупованнями перетворювалась на справжній геноцид проти власного народу (Судан, Уганда, Руанда, Сомалі, Ліберія, Сьєрра-Леоне та ін.).

Лишити коментар

Ви повинні Війти, щоб лишити коментар.