США не заперечували проти появи на своєму ринку дешевого і якісного текстилю не стільки з економічних міркувань, скільки з політичних: необхідно було підтримати у нестабільному далекосхідному регіоні південнокорейський режим. З моменту прийняття у 1962 р. першого п’ятирічного плану економічного розвитку Республіки Кореї обсяг валового внутрішнього продукту (ВВП) збільшувався в середньому на 8 % щороку. Це дало змогу у 70-ті роки значно модернізувати економіку. Країна перейшла до випуску автомобілів, кораблів, радіоелектроніки та продуктів інших сучасних галузей промисловості. Піднялись гіганти південнокорейської економіки -корпорації «Самсунг», «Лаккі Голдстар», «Хенде», «Деу» та ін. З’явились досвідчені менеджери, утворилась ефективна організація управління економікою. У 80-ті роки Республіка Корея впевнено увійшла в десятку провідних світових експортерів. Стратегія економічного розвитку все більше зосереджувалась на експорті товарів з використанням вигідних міжнародних економічних умов, зокрема принципу вільної торгівлі.
На відміну від Південної Кореї, де на перший план економічного життя вийшли могутні корпорації, особливістю тайванської економіки є те, що вона майже на 90 % базується на дрібних підприємствах сімейного типу. Процедура реєстрації фірм спрощена і не викликає зайвих клопотів. Вулична торгівля не вимагає навіть реєстрації: досить поліцейського дозволу із зазначенням, на якому відтинку вулиці можна торгувати.

Лишити коментар

Ви повинні Війти, щоб лишити коментар.