Першорядними завданнями країн Азії й Африки є економічні. Для їх реалізації ці країни об’єдналися у «групу 77», названу за початковою кількістю держав-членів. Вона сформувалася на першій сесії Конференції ООН з торгівлі і розвитку (ЮНКТАД) у 1964 р. На початку 90-х років група розширилася до 129 держав. «Група 77» прагнула стабілізувати ціни на експорт сировини, домогтися пільг для збуту товарів на ринках розвинутих держав, фінансових інвестицій в економіку молодих країн.
Країни Азії й Африки утворили й регіональні організації, назви яких відбивають характер об’єднань: Ліга арабських держав (1945), Організація «Ісламська конференція» (1969), Організація африканської єдності (1963) та інші. Для них характерні прагнення до реалізації спільних програм економічного і культурного розвитку, координація зовнішньої політики.
У 1967 р. утворилась Асоціація країн Південно-Східної Азії (АСЕАН), яка спочатку об’єднувала Індонезію, Малайзію, Сінгапур, Таїланд, Філіппіни. Пізніше в АСЕАН увійшли Бруней, В’єтнам. На підході до вступу Лаос, Камбоджа, М’янма (колишня Бірма). Основою об’єднання є економічні інтеграційні процеси регіону.
Держави Сходу одними із перших визнали незалежність України. Туреччина, Іран, Індія, КНР, Індонезія, В’єтнам, Нігерія, арабські та інші країни заявили про наміри співробітництва з нею у всіх сферах діяльності. Україна як одна із засновниць ООН широковідома серед країн Сходу послідовною політикою підтримки процесу деколонізації, встановлення справедливого міжнародного економічного порядку.

Лишити коментар

Ви повинні Війти, щоб лишити коментар.