Окупаційна влада запровадила у країні загальне виборче право і посприяла проведенню в квітні 1946 р. перших післявоєнних виборів до японського парламенту. Більшість місць одержала Ліберальна партія, лідер якої Сігеру Йосіда сформував уряд. Йому належить концепція післявоєнного розвитку Японії, якої дотримувались усі наступні уряди. Згідно з цією доктриною магістральний шлях Японії мав пролягати через відновлення та посилення позицій у міжнародній торгівлі і тому енергію народу належало спрямовувати на розбудову економіки, використовуючи дешеву довізну сировину, а зовнішню політику проводити під захистом наймогутнішої держави світу - США.
У листопаді 1946 р. парламент затвердив нову конституцію Японії. Вона зберегла монархію, однак статус імператора було докорінно змінено. З майже абсолютного монарха він перетворився на «символ єдності нації», тобто фактично позбавлявся політичної влади. Було проголошено суверенну владу народу. Конституція встановила рівність усіх громадян перед законом і основні демократичні права та свободи. Двопалатний парламент оголошувався найвищим і єдиним законодавчим органом влади. Уряд, який раніше призначав імператор, за новою конституцією обирається парламентом. Принципово новим у міжнародній практиці державного права була стаття 9 про відмову Японії «від війни як суверенного права нації, а також від загрози або застосування збройної сили як засобу вирішення міжнародних суперечок».

Запис опублікован 1 Февраль о 18:10 в категорії: Японія.

Лишити коментар

Ви повинні Війти, щоб лишити коментар.