Лідер партії займає крісло прем’єр-міністра й змушений враховувати позиції різноманітних фракцій. Опозиція має усі можливості для повноцінного існування. Проти неї не розгортаються брудні пропагандистські компанії, її не позбавляють засобів масової інформації. У жовтні 1993 р. ЛДП вперше на парламентських виборах не отримала більшості. Уряд сформували ряд парламентських фракцій. Японія змушена була відійти від так званої півтора-партійної системи (коли правляча партія завжди всесильна, а опозиція завжди безсила) і вступила у період різноманітних коаліцій.
У червні 1994 р. у політичному житті Японії відбулася виняткова подія - виникла коаліція між ЛДП і СПЯ. До того часу соцпартія як виразник інтересів «трудящих мас» справно несла вахту провідної опозиційної сили і виступала завжди й в усьому проти ліберал-демократів, які, згідно з партійною доктриною соціалістів, захищали «інтереси великого капіталу» (хоча насправді усі партії є об’єднаннями найрізноманітніших сил). Прем’єр-міністром став голова СПЯ Томіїті Мурояма (1994-1996), в уряді соціалісти одержали п’ять із двадцяти міністерських посад. Обрання Муроями викликало найрізноманітніші «шокові хвилі», як, наприклад, стрибок курсу єни на світових валютних біржах, розгубленість союзників Японії.

Запис опублікован 1 Февраль о 18:39 в категорії: Японія.

Лишити коментар

Ви повинні Війти, щоб лишити коментар.