Ще однією характерною рисою стала воєнізація праці, створення «трудових армій». Селяни, об’єднані у роти, батальйони, полки на світанку солдатським кроком вирушали на польові роботи, а повертались у домівки після заходу сонця. Платили ж за роботу мискою рису. Спочатку завдяки ентузіазму мас підвищувалася продуктивність праці, однак поступово відсутність матеріальних стимулів, виснажлива робота без вихідних викликали протест серед населення, що виявився в селянських заворушеннях, масових втечах із «комун». І хоча державна статистика рапортувала про зростаючі успіхи, гостра нестача продуктів харчування в країні призвела до голоду та мільйонних жертв. Соціально-економічні експерименти КПК загострили національні проблеми. У районах, де проживали національні меншини, провадилась жорстка політика насаджування « народних комун» без урахування конкретних умов. Під гаслом боротьби з місцевим націоналізмом відбувалась заміна національних кадрів чиновниками панівної ханьської нації. У березні 1959 р. спалахнуло збройне повстання у Тибеті, відбулися заколоти в провінціях Західного Китаю. У січні 1961 р. пленум ЦК КПК проголосив курс на «урегулювання» економіки.

Запис опублікован 1 Февраль о 19:02 в категорії: Китай.

Лишити коментар

Ви повинні Війти, щоб лишити коментар.