Репресії торкнулися керівних діячів Китаю - Голови КНР (з 1959 р.) Лю Шаоці, генерального секретаря ЦК КПК Ден Сяопіна, маршала Пен Дехуая та багатьох інших. Розправи відбувалися по всій країні, породжуючи хаос і анархію. З початку 1967 р. реальна влада у країні почала переходити до військових. Вони створювали нові органи партійної та адміністративної влади, які мали назву ревкомів. Хунвейбіни виконали свою роль, і нова влада, не гаючи часу, розправилася з ними. Мільйони їх було вислано на «перевиховання» у віддалені села. Внаслідок кампанії із створення ревкомів, завершеної восени 1968 p., встановився безпосередній контроль збройних сил над усіма адміністративно-територіальними одиницями Китаю.
IX з’їзд КПК (кінець 1969 p.), що пройшов в умовах суворої таємничості, закріпив новий політичний режим. З’їзд прийняв новий статут партії, який містив безпрецедентний пункт про спадковість посади голови КПК. Спадкоємцем Мао ще за його життя було оголошено міністра оборони Лінь Бяо. Однак нев довзі його звинуватили як ворога народу, і він зник з політичної арени.
Режим особистої влади Мао Цзедуна тримався на міцній соціальній базі партійних, військових та господарських функціонерів усіх рангів, яких призначали тільки згори, враховуючи їхню відданість ідеям комунізму. Вони мали певні пільги, за які міцно трималися (розподіл житла, продовольства, побутової техніки тощо).

Запис опублікован 1 Февраль о 19:04 в категорії: Китай.

Лишити коментар

Ви повинні Війти, щоб лишити коментар.